Процесинг електронних платежів виглядає як секундна операція. Клієнт натиснув на сайті кнопку «Оплатити», ввів дані картки, підтвердив списання — платіж пройшов успішно. А що саме відбувалося за лаштунками з моменту введення реквізитів до інформації про успішну оплату, ми й розберемо далі. Почнемо з учасників процесу.
Хто бере участь в процесі платежів
Покупець: замовляє товар або послугу онлайн та платить за замовлення дебетовою або кредитною карткою.
Мерчант: бізнес, який продає продукт через інтернет та приймає онлайн-платежі.
Платіжний шлюз: надає мерчанту платіжну сторінку, передає закодовані дані платника в процесинговий центр.
Еквайр: банк, який відповідає за переказ грошей від покупця продавцю після успішної транзакції.
Емітент: банк, який випустив картку покупця.
Процесинговий центр (ПЦ): приймає дані від платіжного шлюзу і далі звертається за підтвердженням транзакції до банка-емітенту.
Міжнародна платіжна система (МПС): Visa, Mastercard або інша МПС виступає як сполучна ланка між процесинговим центром і банком-емітентом.
Процесинговий центр і платіжний шлюз: у чому різниця?
Часто цих учасників плутають, а самі терміни використовують як синоніми. Тож пояснимо їхні ролі, перед тим як говорити про етапи обробки платежу.
Шлюз надає продавцю сторінку оплати, а разом з нею — можливість підключити одночасно кілька платіжних методів. Це можуть бути стандартні карткові платежі, Google/Apple Pay, Masterpass, Visa Checkout, оплата за QR-кодом або через онлайн-банкінг. Коли покупець вводить реквізити картки на платіжній сторінці, шлюз їх шифрує та переказує процесинговому центру для подальшої обробки фінансової операції.
Процесинговий центр не взаємодіє з платником та працює за лаштунками. Він отримує дані від шлюзу та далі з цією інформацією звертається до інших учасників платіжної інфраструктури, щоб узгодити списання з картки. А коли платіж проходить успішно, зараховує гроші на рахунок мерчанта. Тобто, фактично, процесинговий центр забезпечує весь процес обробки транзакції.
Буває, що мерчант підключається до ПЦ напряму, наприклад, коли таку послугу надає банк-еквайр. З одного боту, це зручно: і шлюз, і процесинг пропонує одна компанія. Але з іншого — у цій ситуації продавець обмежений можливостями конкретно цього процесингового центру. Наприклад, якщо обраний ПЦ з якоїсь причини недоступний, то у мерчанта зупиняється приймання платежів.
Зі шлюзом така ситуація практично неможлива, тому що він працює з кількома процесингами. Якщо основний процесинговий центр не може обробляти транзакцію, шлюз автоматично надішле її на інший. Так забезпечується безперебійність онлайн-оплат: покупець в будь-якому випадку зможе розрахуватися за замовлення, а бізнесу не доводиться відпрацьовувати негативні відгуки та турбуватися про зниження конверсії платежів.
Звісно, підприємець може співпрацювати одразу з кількома процесинговими центрами, але в цьому випадку з кожним ПЦ треба окремо узгоджувати умови та укладати договір. А коли мерчант вирішує працювати через шлюз, то йому треба підписати тільки один договір — зі шлюзом.
Враховуючи те, що сказано вище, бізнес здебільшого обирає модель роботи саме через шлюз.
Ланцюжок обробки онлайн-платежу
Тепер, коли ми розібралися з тим, хто забезпечує обробку транзакції, подивимося на сам процес. Уявімо, що у вас є онлайн-магазин і ви приймаєте оплату картками через такий сервіс як Tranzzo.